– Что такое и пост и как его нужно провести?

– Современная жизнь вносит свои коррективы, человек очень редко посещает храм, как к этому относиться?

– Что необходимо для того чтобы очистить душу?

– Существуют какие то исключительные случаи, возможно послабление поста?

— Какие продукты Церковь не рекомендует употреблять в пост?

– В чем особенность нынешнего Великого поста?

– А поменялась ли ситуация в церковный среде за последний год, больше ли людей приходят в храм?

–Как Церковь сегодня поддерживает бедствующих на востоке людей?

– Какие пожелания хотелось бы сказать нашим читателям?

Семья вырастает из брака. По православному пониманию, «брак есть таинство, в котором при свободном, пред священником и Церковью, обещании женихом и невестой взаимной их супружеской верности благословляется их супружеский союз во образ духовного союза Христа с Церковью и испрашивается им благодать чистого единодушия, к благословенному рождению и христианскому воспитанию детей»

      «Пастир добрий, душу свою віддає за овець своїх» - знайомі для кожного з нас,дорогі брати та сестри слова Священного Писання. Багато разів ми чули їх на богослужінні та читали вдома. Серед нас є люди,які ці слова воплотили у життя та відносини з ближніми. Одним з таких,став наш спочилий предстоятель Блаженнійший Митрополит Київський та всієї України Володимир (Сабодан).26 червня великий Лаврський колокол о 6.00 возвістив про смерть митрополита. Народившись у с. Марківці, Летичінського  району Хмельницької області, він став світилом богословської науки та церковного життя. З дитинства, маленький Віктор Сободан відвідував сільську церкву. У своїх спогадах,його блаженство говорив: «Одного разу, у перший день Великого посту до храму прибув т. н. «чорний воронок». Всі знали,що він приїхав забрати священика. Отець Давид підійшов до мене і сказав,щоб я продовжив читання покаянного канону Андрія Критського. Священик сказав і пророчі слова,про те,що я стану великою людиною в Церкві». Блаженнійший здобув богословську освіту у Одеській Духовній Семінарії та Ленінградській Духовній Академії. Прийняв чернечий постриг з ім’ям Святого Володимира Хрестителя Русі в Свято-Успенському монастирі м. Одеси. Багато років митрополит займав посаду ректора Московських Духовних Академії та Семінарії. У важкий час життя Церкви на Україні на початку 90-х років він, обраний Харківським собором на посаду Київського митрополита прибув до Києва та почав складну роботу. Його працею відновлено життя та діяльність Київської митрополії УПЦ. Його Блаженство завжди бажав примирення Церков на Україні. У  своїх зверненнях,він закликав до повернення  відпавших, в лоно Української Православної Церкви. Дякуючи Блаженнійшему відновлено всі храми Києво-Печерської Лаври, рукопокладено багато священства та єпископата. Про цю людину можна говорити безліч,але найголовніше він став тим найкращим пастирем,який став для багатьох віруючих батьком. Своїм прикладом,він надихає нас на старанні труди для нашої Церкви та віри загалом. Його Блаженство завжди залишиться у наших серцях смиренним, добрим та милостивим отцем.

    Вічна пам’ять Митрополиту Київському і всієї України Володимиру!

                                                                                                                 Вадим Безрядін

Согласно православному вероучению, существует  7 таинств. Церковь на земле - центр духовной жизни, святыни, правды и милосердия Божия. После дня Пятидесятницы, Святой Дух пребывает на каждом верующем.Христос Спаситель раскрыв тайну Своих Страстей и Воскресения,  даровал возможность видеть сокровища духовного мира, которыми пользуется человек, живя в Церкви. Одним из этих сокровищ  являются таинства. Св. Симеон Солунский говорил о таинствах: «Семь даров Святого Духа - семь таинств церковных, совершаемых Духом святым, эти таинства : Крещение, Миропомазание, Причащение, Покаяние, Священство, Брак и Елеосвящение» Чинопоследование Таинств представляет вековые традиции, плод многовекового творчества святых отцов.

Церква являє собою зібрання людей,проживаючих по всьому світу і віруючих в Господа Ісуса Христа, просвітлюючи світ своєю проповіддю та життям. Як підтверджують матеріали Державного архіву Кіровоградської області та живі свідки, у м.Знам’янці 1900-1901 року під опікою і на землі поміщиці Тетяни Павлівни Осипової було зведено православний храм – Свято-Тетянинську  церкву, освячену у день Св.Тетяни. Спогади та підписи про звершення таїнств, свідчать, що з 1917 по 1930, до зруйнування святині тут служив один священник  Володимир Тімковський. Знамянська міська рада 8 квітня 1993 року на прохання громадян міста та уповноваженої від віруючих храму Орленко Пелагеї Миколаївни ухвалив передачу будівлі літнього кінотеатру у володіння релігійної громади. Першим  настоятелем  у відкритому храмі був ієрей Станіслав Волков. В 1998 році настоятелем став протоієрей Степан (Піпак) який перейшов до не канонічноі Украінськоі Православноі Церкви. Протоієрей Степан був знятий з посади настоятеля, та заборонений у священнослужінні і позбавлений священного сану. Згодом храм був відкритий. В 2003 році у храм був направлений для звершення богослужінь молодий священник Володимир Потапчук. (настоятель 2003-2014). При його турботах церква повернулась у лоно канонічного спілкування. Першою після розколу громадою стали віруючі жінки: Титова Галина Миколаівна, Гришко Марія Павлівна, Муравська Світлана Олександрівна, Кондратенко Катерина Афанасіївна, Лазаренко Алла Миколаївна, Путря Раіса Тарасовна, Киктєва Любов Трохимівна. Зараз храм переживає нові зміни. Настоятелем храму є ієрей Андрій (Подлесний). У храмі проводяться капітальні ремонти. Почалась духовно – просвітницька діяльність з дітьми у школах  та у храмі.

    Каждый день современный человек испытывает множество неудобств, искушений, соблазнов в окружающем нас мире. Мы часто склонны винить в наших проблемах окружающих , а порой и Бога. Но выбор между грехом и добродетелью определяется нашей свободной волей. И если мы выбираем грех, то с ним получаем и наказание - выбираем добродетель, то с нею получаем и оправдание. Но как возможно жить и не согрешить? Да никак. А значит и наказание за грех неизбежно, а значит и скорби и болезни и смерть? Как же спастись?